1902 - Теодор Моммзен (1817-1903) «Видатному майстру історичної оповіді за монументальну працю «Римська історія».

1908 - Рудольф Крістоф Ойкен (1846-1926) «За пошуки істини, проникливу силу думки, широкий світогляд, жвавість й переконливість, з якими він відстоював і розвивав ідеалістичну філософію».

1910 - Пауль Гейзе (1830-1914) «За художність та ідеалізм, які він демонстрував протягом свого довгого й продуктивного творчого шляху як ліричний поет, драматург, романіст та автор відомих усьому світові новел».

1912 - Гергарт Гауптман (1862-1946) «Передусім на знак визнання плідної, всебічної й видатної діяльності в сфері драматичного мистецтва».

1929 - Томас Манн (1875-1955) «Передусім за його великий роман «Будденброки», який став класикою сучасної літератури й популярність котрого невпинно зростає».

1972 - Генріх Белль (1917-1985) «За творчість, у якій поєднано широке охоплення дійсності з високим мистецтвом створення характерів і яке стало вагомим внеском у відродження німецької літератури».

1999 - Гюнтер Грасс (1927-2015) «Чиї пустотливі чорні байки змальовують забуте обличчя історії».

2009 - Герта Мюллер (нар. 1953) «Хто із зосередженістю в поезії і щирістю в прозі описує життя знедолених».