Костянтин Дмитрович Ушинський народився 18 або 19 лютого 1824 р. (за іншими даними, 1823 р.) у с. Богданка на Новгород-Сіверщині (за іншими даними, в Тулі) в родині дрібномаєткового дворянина, ветерана Вітчизняної війни 1812 р. Сім’я не мала великих матеріальних достатків, оскільки Дмитро Ушинський відпустив селян на волю ще до реформи 1861 р. Мати, Любов Степанівна Гусак-Капніст, яка походила з родини відомого українського письменника В. В. Капніста, померла, коли синові було 11 років. Але його початковою освітою й вихованням опікувалась саме вона. Прищеплену нею любов до української мови й культури педагог проніс через усе життя. Середню освіту Ушинський здобув у Новгород-Сіверській гімназії, яка, на його думку, була однією з найкращих на той час. Після закінчення гімназії він вступив на юридичний факультет Московського університету (1840) і закінчив його в 1844 р. з відзнакою. Під час навчання захоплювався лекціями історика Т. М. Грановського та професора-юриста П. Г. Редкіна. Студент Костянтин давав приватні уроки, оскільки на той час батько збіднів і не міг надсилати йому грошей. Юнак багато читав, вивчав сучасну філософію, захоплювався літературою, мистецтвом, прагнув бути в курсі політичних подій у Росії та за кордоном. Збереглися окремі уривки з його щоденника, з яких постає образ людини великого розуму, міцної волі, відданої своїй вітчизні, народові.

Після закінчення університету К. Д. Ушинського призначають виконувачем обов’язків професора в ярославський Демидовський юридичний ліцей на кафедру камеральних (економіко-юридичних) наук. Як викладач він був надзвичайно популярний серед студентів, оскільки його лекції вирізнялися самостійністю мислення, майстерністю викладу. Але царський режим під впливом революційних подій 1848 р. на Заході посилив реакцію в Росії: юридичні й політичні науки перебували під особливим контролем. З цим не міг змиритися Костянтин Дмитрович, і за рішучий протест проти принизливого поліційного нагляду над вищою школою його звільнили з роботи.

Скрутне матеріальне становище змусило його погодитися обійняти посаду дрібного урядовця в одному з департаментів Міністерства внутрішніх справ у Петербурзі (1849 – 1855). За різкий відзив про начальника, графа Д. А. Толстого, його звільнили і звідси. Певний час він присвятив журналістській діяльності, зокрема працював у журналі „Современник”: писав статті, перекладав наукову і художню літературу.

Після років безробіття, журнальної праці Костянтин Дмитрович влаштувався в 1854 р. викладачем, а згодом інспектором Гатчинського сирітського інституту. Тут він долучився до практичної педагогічної діяльності й розробки основних проблем педагогічної науки.

Наприкінці 50-х років ХІХ ст.. побачила світ праця М. І. Пирогова „Вопросы жизни”, в якій автор закликав перебудувати справу виховання і освіти. Вона справила велике враження на К. Д. Ушинського. В 1857 р. з’явилася і його перша педагогічна стаття „Про користь педагогічної літератури”, де він порушив питання про значення педагогічної літератури в поширенні педагогічної теорії серед учителів.

Це була не лише перша, а й по суті програмна педагогічна праця. Автор підняв у ній такі важливі соціально-педагогічні проблеми, як народність виховання, залежність школи від умов суспільного розвитку, значення громадської ініціативи в розвитку народної освіти й відповідальності педагогічної науки перед суспільством; а також низку теоретичних проблем: наукові основи педагогіки, співвідношення педагогічної теорії і практики, місце і роль виховання в педагогічному процесі, педагогічна майстерність тощо.

Згодом були опубліковані і нші праці вченого: „Три елементи школи” (1857), „Про народність у громадському вихованні” (1857), „Про заходи поширення освіти через грамотність” (1857) та ін..Ці статті зробили К. Д. Ушинського відомим і популярним педагогом.

В 1861  р. учений видав свій перший підручник для початкової школи „Дитячий світ” у двох частинах. Протягом п’яти років перебування за кордоном він вивчав народну школу , вчительські семінарії, жіночі навчальні заклади. Саме там написав основні педагогічні твори: „Людина як предмет виховання” (перший том вийшов у Петербурзі в 1868 р., другий – у 1869 р.), „Листи із Швейцарії”, загальновідомі підручники „Рідне слово” (три частини), „Керівництво до викладання за „Рідним словом” (дві частини) та кілька десятків статей , присвячених проблемам педагогічної психології.

Серед учителів Російської імперії популярність К. Д. Ушинського була великою Невипадково його називали „учителем учителів”. У нього вчилися педагоги українські, російські, інших народів. Педагогічній діяльності він присвятив 15 років (1855 – 1870).

Постійні переслідування остаточно підірвали здоров’я видатного педагога. За порадою лікарів він поїхав до Криму лікувати хворі легені. Згодом вирішив остаточно оселитися в Києві. Під час чергової лікувальної поїздки до Криму і вимушеної зупинки в Одесі, К. Д. Ушинський помер на сорок сьомому році життя о другій годині ночі 23 (за іншими даними, 24) грудня 1870 р., правлячи рукопис „Педагогічної  антропології”. Смерть великого педагога схвилювала освітянську громадськість країни.  К. Д. Ушинського поховали в Києві , на березі Дніпра, у Видубецькому монастирі. Нащадки виконали його бажання.