Пам'ятник Тарасові Григоровичу Шевченку в Харкові — пам'ятник українському поетові, письменнику, митцю і мислителю Тарасові Григоровичу Шевченкув місті Харкові, один з найкращих зразків монументальної Шевченкіани в світі.

Пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку в Харкові є одним із символів міста, визначною міською монументальною пам'яткою. Цей монумент вважається одним з найкращих пам'ятників Тарасові Шевченку в світі.

Монумент Тарасу Шевченку розташований в середмісті Харкова — у Саду імені Т. Г. Шевченка, при вході на центральну алею з боку вулиці Сумської. Пам'ятник органічно пов'язаний з оточуючим парковим пейзажем та міським архітектурним ансамблем.

Автори пам'ятника — радянський скульптор Матвій Манізері архітектор Йосип Лангбард.

Монумент було урочисто відкрито 24 березня 1935 року, тобто через 9 місяців після того, як Харків перестав бути столицею УРСР. Також цей період — середина 1930-х  років— один з трагічних у історії України. Колективізація нищить селянство, країна зазнала голод 1932–1933 років, згорнуто українізацію, лютували сталінські репресії.

Художній стиль монумента можна визначити як соцреалізм сталінського бароко, тоді як трактування особистості Тараса Шевченка так само є радянським — як ідейного борця за щастя простого люду, поета-революціонера.

Загальна висота монумента — понад 16 метрів, статуї Тараса Шевченка — 5,5 метрів.

Сад ім. Т. Г. Шевченка у Харкові.

Сад імені Т. Шевченка — міський парк Харкова, створений на основі природного дубового гаю. Закладено сад Шевченка було ще на початку 19 століття В. Каразіним, засновником Харківського університету. На верхній терасі саду знаходився ландшафтний парк, на нижній — ботанічний сад.

Ще в часи заснування саду тут було створено зоопарк, який діє і до сьогодні, він є найстарішим в Україні. У саду Шевченка знаходяться пам'ятники В. Каразіну, звісно ж Т. Шевченку, Архангелу Михаїлу, скульптура “Аксакал”, а також відомий пам'ятник футбольному м'ячу.

У післявоєнні роки сад було значно реконструйовано, зокрема саме в ті часи тут з'явилися відомі каскадні сходи та кіноконцертний зал “Україна”. Також приблизно в той же час на території саду було створено будівлю Харківського державного українського академічного театру опери і балету ім. М. Лисенка.

Цікавою пам'яткою саду Шевченка є пам'ятник 50-ї паралелі — унікальний пам'ятник України, оскільки він приурочений найбільшому місту планети на 50-й паралелі — Харкову.

Для туристів, як уже говорилося, сад Шевченка — вигідне місце для мандрівки. Поруч з парком знаходиться знаменитий виш країни — Харківський національний університет імені В. Каразіна.

Особливої уваги у саду Шевченка заслуговують фонтани — це справжні архітетурні витвори Харкова, який і славиться в Україні своїми “водними дивами”. Нещодавно головний фонтан у парку було відреставровано, і тепер він сяє різними кольорами у вечірню пору. Це місце ніби створено для романтичних побачень. У глибині саду  знаходиться улюбленець харків'ян та й усіх українців, величний фонтан “Каскад” - сьогодні він став ще й музикальним, а тому байдужим до своєї краси вас точно не залишить. Отож, сад Шевченка - це унікальне місце Харкова, де можна поєднати відпочинок на природі та культурні пам'ятки міста!

 

Харківський академічний театр ім. Т. Г. Шевченка.

Постав 1934 року на базі розгромленого «Березоля», як заперечення останнього. В 1935 році театр отримав ім'я Тараса Григоровича Шевченка. У 1947 році театру було надано статус «академічного». Орієнтація на соцреалістичні позиції, переважання у репертуарі російської радянської драматургії, копіювання театру ім. І. Франка, висунення О. Корнійчукана на чоло українських драматургів, обмеження західноєвропейського репертуару до класики 19 ст.  характеризують провідну лінію новоствореного театру. Наказом  Народного комісаріату освіти в жовтні 1933 році театр (ще тоді «Березіль») очолив М. Крушельницький (1933 — 1952), згодом вихованець Московського художнього академічного театру Б. Норд (1952 — 1957), далі О. Сердюк (1957 — 1962), якого змінив В. Крайниченко. По смерті останнього (1964) театр поступово зійшов на репертуар сучасної соцреалістичної драматургії, побутової класики та на далі частіші гастролі російських режисерів школи К. Станіславського. З повоєнних випускників Харківського Інституту Мистецтв працював режисером Г. Кононенко (1965 — 1969), з московської школи В. Оглоблін (1967 — 1971), згодом Б. Мешкіс (1971— 1974), А. Літкота інші. З помітніших вистав повоєнного часу були: «Не називаючи прізвищ» В. Минка, «Примари» Г. Ібсена, «Гамлет» В. Шекспіра, «Планета Спераніа» О. Коломійця, «Перекоп» І. Кавалерідзе, «Патетична соната» М. Куліша (1972). Художній керівник та генеральний директор театру у 2002–2005 роках — Андрій Жолдак. Виставами А. Жолдака «Гамлет. Сни», «Один день Івана Денисовича», «Місяць кохання», «Чотири з половиною», «Ґольдоні. Венеція» театр долучився до сучасної аванґардної стилістики, успішно презентував Україну на міжнародних фестивалях в 17-ти європейских країнах. У 2004 році за вистави «Місяць кохання» і «Ґольдоні. Венеція» Андрій Жолдак був удостоєний Премії ЮНЕСКО, а труппа театру увійшла до десятки найкращих трупп Європи. Вистава А. Жолдака «Ромео і Джульєтта. Фраґмент» була заборонена до показу в Україні, що й стало головною причиною відставки Жолдака з посади керівника театру. Прем'єра цієї вистави відбулася в Берлінів у листопаді 2005 року. Андрій Жолдак походить зі знаменитої театральної династії Тобілевичів-Тарковських. Він є праправнуком українського драматурга І. К. Карпенка-Карогота Надії Тарковської, а також доводиться внучатим племінником акторам і режисерам М. Садовськомуі П. Саксаганському та має спільне коріння з Арсеніємі АндріємТарковськими. За час свого керівництва Андрій Жолдак, щоб вшанувати пам'ять видатного режисера Леся Курбаса, намагався офіційно повернути театру попередню назву «Березіль».

Художній керівник театру у 2006–2009 роках — Степан Пасічник.

В 2011–2012 роках художнє керівництво театру очолював Олександр Аркадін-Школьнік.

Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка.

ДП "Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченка" - сучасне багатопрофільне структуроване підприємство, яке володіє високим професійним і технічним потенціалом, усім спектром сучасних технологічних процесів, властивих приладобудівному підприємству:
- лиття чорних, кольорових металів и сплавів;
- виготовлення пластмасових виробів як методом лиття, так і форвакуумним формуванням термопластичних матеріалів;
- механічної обробки і листового штампування металів;
- захисно-декоративних покрить: лакофарбувальні й хімікогальванічні;
- виробництва друкованих плат;
- збирання та монтаж виробів на основі сучасної елементної бази.
ЗАСОБИ АВТОМАТИЗАЦІЇ ДЛЯ ОБ'ЄКТІВ ЕНЕРГЕТИКИ
Системи керування для атомних і теплових електростанцій
ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка протягом більше 30 років проводить розробку, виготовлення, комплексну поставку, шефмонтаж і пусконалагоджувальні роботи програмно-технічних комплексів (ПТК) автоматизованих систем керування технологічними процесами на атомних и теплових електростанціях.
Ці системи реалізують найважливіші функції керуання, контролю, діагностики, подавання інформації на екранах відеомоніторів автономних робочих місць і табло блочних щитів керування з реєстрацією та друкуванням інформації про проходження технологічних процесів.

З 1972 року розроблено, освоєно у виробництві та запроваджено в експлуатацію декілька поколінь технічних засобів АСУ ТП різного призначення. За цей час виготовлено більше 45 комплектів апаратури для систем керування, які експлуатуються на 32 атомних і теплових енергоблоках України, Росії, Литви, Болгарії, Білорусі, Китаю. 4 комплекти ПТК поставлені на АЕС Індії.

Одне із пріоритетних напрямків  підприємства - створення систем регулювання турбіни (СРТ).
Основними завданнями СРТ разом з іншими підсистемами є регулювання частоти та потужності з високою точністю, з показниками, які не поступаються західноєвропейським впровадження систем контролю і регулювання турбіною дозволяє значно підвищити якість електроенергії, що виробляється, покращити діагностику основного обладнання машзалу та підвищити його безаварійність.
Системи контролю та керування, які поставляються нашим підприємством, за основними технічними показниками не поступаються імпортним, а їх початкова вартість нижча на 30-40%. Крім того, їх експлуатація,подальші вдосконалення і модернізація в 2-3 рази дешевші від імпортних.
Як показує досвід експлуатації цих систем, на енергоблоках атомних і теплових електростанцій значно скорочується час простою обладнання, підвищується якість електроенергії, що виробляється, до рівня світових стандартів, покращується стабільність роботи енергоблоків. Це важливо для поліпшення економічних показників роботи як окремих електростанцій, так і енергосистеми, забезпечення стабільної роботи народного господарства країни.
Технічна база ПТК - технічні засоби автоматизації ТСА М2002 ТУ У33.3-14315500.028-2003.
ПТК відповідають фундаментальним принципам безпеки, які рекомендовані документами МАГАТЕ і нормам та правилам безпеки, які діють в Україні.

У ПТК реалізовані вимоги, які направлені на поліпшення споживацьких характеристик, скорочення термінів розробки і впровадження в складі АСУ ТП, а також вдосконалення рівня експлуатації.
Технічні та програмні засоби ПТК забезпечують можливість створювати відкриті для модернизації та розвитку АСУ ТП без необхідності  змінення технічних рішень, які були реалізовані раніше.

Апаратні та програмні засоби ПТК мають модульну структуру і розвинуте системне ПЗ, яке допускає широкий діапазон їх використання від локальних підсистем керування і контролю до повномасштабної автоматизації об'єктів енергетики.
У ПТК передбачені технічні рішення, які забезпечують високу живучість і надійне функціювання системи при можливих відмовах технічних засобів, помилках персоналу і виникненні непередбачених ситуацій.
У ПТК використані уніфіковані технічні засоби автоматизації обмеженої номенклатури з терміном служіння не менше 30 років (з урахуванням ремонтних і відновлювальних робіт).
Установка катодного захистуІУКЗ-48-1.2 призначена для ефективного захисту від електрохімічної (грунтової) корозії підземних металевих споруд, трубопроводів, сховищ нафтопродуктів в умовах корозійного впливу грунту при несприятливій дії блукаючих струмів. Установка забезпечує автоматичну підтримку захисного потенціалу споруди на заданому рівні у системі дистанційного керування з верхнього рівня при потужності -1.2КВт, струму- 25А і ККД-90%
Інтелектуальний електропривод
Інтелектуальний електропривод ЕП-ПБ-01 розроблений для атомних станцій, розміщується в обслуговуючій зоні поза герметичною оболонкою (група "П") і призначений для керування трубопроводною запірною арматурою.Система СМРЕС
Система СМРЕС призначена для автоматизованого дистанційного моніторингу аварійних режимів повітряних ліній електропередавання напругою 6-10кВ і метеоумов у місцях установлення датчиків. Дані, які надходять від автоматизованої системи у режимі реального часу, використовуються для:
- дистанційного визначення місця міжфазних замикань і замикань на землю;
- контролю порушення цілісності або відключення окремих ділянок лінії;
- планування профілактичних і ремонтних робіт, підвищення ефективності дій оперативних виїзних бригад;
- генерації попереджень оперативному персоналу в екстремальних умовах ожеледопаморозевих відкладень та керування установками плавлення ожеледиці.
Мікро ГЕС
Мікрогідроелектростанцїї (мікро ГЕС) можуть працювати як автономні установки, призначені для стійкого енергозабезпечення споживачів, так и паралельно з іншими мікро ГЕС на "локальну" або на промислову мережу . Автоматичне керування мікро и міні ГЕС здійснюється системамикерування виробництва ДП ХПЗ ім.Т.Г.Шевченка.

Оригінальна компоновка агрегатів, застосування передових технологій, сучасні матеріали та дизайн забезпечують високі  споживацькі властивості і надійну роботу мікро і міні ГЕС виробництва ВАТ "Турбоатом".

Фотоелектричні системи
ДП ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка виготовляє фотоелектричні системи, які забезпечують необхідні параметри безперебійного живлення з можливістю використання як постійного так і змінного струму різного призначення.
Фотоелектрична система безперебійного енергозабезпечення
Система призначена для цілодобового автономного енергозабезпечення об'єктів, сумарна добова споживча потужність яких не перевищує 15 кВт /добу
Експериментальний комплекс високотемпературної переробки (піролізу) побутових і промислових відходів
Комплекс обладнання високотемпературного розкладу органічних відходів (піроліз) призначений для переробки побутових і промислових відходів у енергетичні гази, які використовуються для вироблення тепла та рідкого палива. Комплекс забезпечує подавання, ущільнення, завантаження подрібненої органічної сировини та високотемпературний розклад органіки на синтез-газ.

      Харківська загальноосвітня школа № 150 ім. Т. Г. Шевченка.

Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 150 відкрилась в 1984 році, виховує та дає знання учням вже майже 30 років.

Школа розташована у мікрорайоні № 336 Олексіївського житлового масиву. Новий мікрорайон потребував нових шкіл, дитячих садочків, і школа була збудована лише за півроку трестом „Жилбуд – 1” на замовлення Харківського міськвиконкому. 1 березня 1984 року було розпочато будівництво, а вже 1 вересня 1984 року школа прийняла своїх перших учнів. У перші роки функціонування у школі навчалося більше двох з половиною тисяч учнів! Діти навчалися у дві зміни, шість днів на тиждень! У кожному класі було до 42 учнів, до восьми класів на паралелі, працювало у школі більше 200 осіб. За роки функціонування школа виховала майже 1500 випускників, серед них біля 100 були відзначені срібними та золотими медалями за високі досягнення у навчанні. 98% випускників продовжують навчання у вищих навчальних закладах та обирають для своєї майбутньої кар’єрі дуже різноманітні напрямки: економічний, медичний, педагогічний, юридичний та деякі творчі професії (дизайнер, архітектор, актор, хореограф). Серед випускників є і такі, які після закінчення інституту повертаються до стін рідної школи, зараз у закладі працює 7 вчителів - колишніх випускників.

  Шевченківський район (Харківська область).

Шевче́нківський райо́н — район на сході Харківської області. Район створено у 1935 році. Адміністративним центром району є смт Шевченкове. Від райцентру до міста Харкова — 80 км. У Шевченківському районі налічується 59 населених пунктів. Наразі в районі функціонує 15 сільських і 1 селищна рада. Населення становить 21 106 осіб (на 1 лютого 2012 року).

Район межує на півночі — з Великобурлуцьким, на сході — з Куп'янським, на півдні — з Ізюмським і Балаклійським, на заході — з Чугуївським та Печенізьким районами Харківської області. По території району протікає 6 річок, найбільша з яких Великий Бурлук. Загальна територія району — 977 км², що становить 3,1% від площі Харківської області.

Найстаріші населені пункти Шевченківського району це Волоська Балаклія, яка існує з 60-х років 17 століття і Нижній Бурлук (з 1706 року). Виникнення Булацелівки пов'язано з будівництвом залізниці Харків-Бєлгород, що закінчилося в 1899 році. Станція Булацелівка була побудована в 1896 році. Навкруги неї на початку XX століття на землях поміщиків Булацелій, що володіли величезними земельними масивами на території сучасного Шевченківського району, виник хутір Булацелівка. Він входив до складу Староверівської волості Куп'янського повіту Харківської губернії.

На станції з'явилися станційні споруди і низка будівель, що належали купцям і торговцям. Вже в 1905 році тут було сім комор і чимало лавок. Одночасно на хуторі сталі селитися селяни, а також ремісники: ковалі, шорники, кравці. В 1914 році в Булацелівці налічувалося близько 100 жителів.

Унаслідок столипінської реформи посилилося розшарування серед селян Булацелівці. Бідняки все більш розорялися, а їх земля переходила в руки заможних землевласників.

Чисельність населення в районі 22,5 тисяч чоловік. В тому числі, міського населення — 7,1 тис. чол., сільського — 15,4 тис. чол. Пенсіонерів — 7021 чол., що становить 31% від населення району. Густина населення становить 23 чол. на 1 км².

Мовний склад: українська мова 91,23%, російська мова — 7,75, вірменська мова — 0,21%

В районі видобувається та збагачується нерудна сировина для чорної металургії.

Рівень газифікації Шевченківського району (на середину 2009 року) — 67,4%, міст та селищ — 92,1% та сіл — 54,7%.

На протязі усього існування Шевченківського району основним заняттям його мешканців було сільське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь в районі становить 85,7 тис. га. з них: рілля — 69,6 тис. га.; пасовища — 11,2 тис. га.; сіножатей — 4,4 тис. га.

Аграрний сектор району представлений 19 діючими агрофірмами і 46 фермерськими господарствами. Основний напрям сільськогосподарського виробництва району — рослинництво (приблизно 75% від загального обсягу сільгоспвиробництва). Значно менша частка припадає на тваринництво (25%). В районі створена мережа переробних підприємств.

Промисловість району представлена кількома підприємствами. Так, виробничо-комерційна фірма «Старк» спеціалізується на добичі формувального піску, ТОВ «Шевченківське спеціалізоване ремонтно-транспортне підприємство» займається ремонтом сільгосптехніки, ТОВ «Старовірівський птахокомплекс» є крупним постачальником пташиного м'яса.

В районі працює 10 комп'ютерних класів, до Інтернету підключено 9 шкіл району: Шевченківська гімназія районної ради, ліцей Шевченківської районної ради, Безмятеженська, Аркадівська, Борівська, Старовірівська, Волоско-Балакліївська, Петровська та Сподобівська школи.

ЗМІ в районі представлені: районною газетою «Краєвид» і газетою «Регион», а також телеканалами УТ-1, Студія «1+1», «Інтер», «Simon», ICTV, СТБ, «Новий канал».

В районі функціонує 2 спортивних і 1 тренажерний зали, 15 футбольних полів. Найкращім в районі вважається Шевченківський спортивний комплекс.

В Шевченківському районі зареєстровані та діють 4 релігійні громади:

• Свято-Казанська (Української православної церкви);
• Свято-Троїцька (Української православної церкви);
• Євангельських християн-баптистів;
• Християн віри євангельської «Благовість».

На території району розташовано більш ніж 600 стародавніх курганів, 29 братських могил загиблих воїнів Німецько-радянської війни.

З історичних пам'яток заслуговує на увагу садиба Марко Кропивницького на хуторі Затишокбіля села Сподобівка, де в 1902 — 1910 роках мешкав видатний український драматург, засновник українського професійного театру.