Тарас Григорович Шевченко
9 березня весь світ вшановуе пам'ять геніального сину украінського народу Тараса Григоровича Шевченка, 200-річчя з дня народження якого ми відзначаємо на державному рівні. Він прожив важке і складне життя і залишив вагомий слід в нашій духовній спадщині. Т. Г. Шевченко — це душа українського народу, на великий жаль він прожив 47 важких років, але пам'ять про нього жива. Ім'я Кобзаря увічнено пам'ятними місцями у всьому світі. Пам'ятник Великому Кобзарю в Харкові вважається найкращім у світі. Також є пам'ятники у багатьох містах України і за її межами (у місті Каневі, Київі тощо). Усі ви знаєте, що є щорічна національна премія ім. Т. Г. Шевченка, яка присуджується творчим людям за їх вклад в духовну спадщину України. Лауреатами національної премії ім. Т. Г. Шевченка 2013 року стали письменник Леонід Горлач, режисер-постановник Дмитро Богомазов і художник Петро Печорний. Письменник Леонід Горлач (Коваленко) отримав цю нагороду за книгу поезій "Знак розбитого ярма". Режисер-постановник Дмитро Богомазов — за вистави "Гамлет" У. Шекспіра Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. В. Василька; "Гості прийдуть опівночі" А. Міллера Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра; "Щуролов" за О. Гріном Київського театру "Вільна сцена". Художник Петро Печорний — за серію декоративних тарелей за мотивами творів Т. Г. Шевченка. Ім'ям Шевченка названі вулиці, парки. На 100-гривнєвій купюрі ви також бачите портрет Т. Г. Шевченка. Твори Т. Шевченка перекладені багатьма мовами світу. Зараз ми вам стисло розповімо біографію, творчий шлях Великого Кобзаря, покажемо якою він був талановитою і багатогранною людиною.
Біографія Т. Г. Шевченка (1814-1861)
Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року у селі Соринцях Звенігородського повіту Київської губернії в сім'ї кріпостного селянина Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко пана В. Енгельгарда. Через два роки батьки Т. Г. Шевченка переселилися в село Кирилівку, де Шевченко провів все своє дитинство. Мати його померла в 1823 році; в тому ж році батько одружився вдруге на удові, яка мала своїх трьох дітей. Вона ставилась до Тараса суворо. До 9- ти річного віку Тарас Шевченко знаходився на утриманні старшої сестри Катерини. Невздовзі вона вийшла заміж. Коли Шевченко виповнилося 12 років помер батько. З цього часу починається важке, кочове життя безпритульної дитини, спочатку з учителя-дячка, потім у сусідніх малярів. У школі учителя-дячка Тарас навчився грамоті, а у малярів познайомився з елементарними навичками малювання. На 16-му році Шевченкопотрапив до прислуги пана Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Пристрасть до малярства не залишала його. Пан віддав його спочатку на навчання до варшавського маляра, потім в Петербург до малярських справ майстру Ширяєву. В свята юнак приходив до Ермітажу, змальовував статуї в Літньому саду, де і познайомився з земляком - маляром Іваном Сошенком, який відрекомендував Т. Шевченко конференц-секретарю Академії Мистецтв Григоровичу, майстрам - митцям О. Г. Венеціанову і Карлу Брюлову, поету В. А. Жуковському. Ці знайомства мали велике значення в житті Т. Шевченко, особливо в справі визволення його з неволі. В.А. Жуковському дуже допомогала графиня Ю. Е. Баранова, яка була близька до двору. Перша спроба схилити Енгельгардта до визволення Т. Шевченка виявилась невдалою. К. Брюлов виїхав для переговорів до Енгельгардта, але зробив висновок, "что это самая крупная свинья в торжковых туфлях", і попрохав Сошенка приїздить до цієї "амфибии" і домовитися про ціну викупу. Сошенко доручив цю делікатну справу професору О. Венеціанову як людині, яка була більш авторитетною в очах двору. Дізнавшись, що справа його визволення наразилась на упертість поміщика, Т. Шевченко впав у відчай і був дуже близький до самогубства. "Попередньо домовившись з моїм поміщиком, - говорив Шевченко в своїй автобіографії, - Жуковський прохав Брюлова написати з нього портрет, з метою розіграти його в приватній лотереї. Великий Брюлов ураз погодився, і портрет у нього був готовий. Жуковський, за допомогою графа Вьєльгорського улаштував лотерею в 2500 рублів, і цією ціною була куплена моя свобода, 22 квітня 1838 року". (Йому було 24 роки). Щоби показати свою глибоку повагу і вдячність до В. А. Жуковського, Т. Г. Шевченко присвятив йому один з найбільш крупних своїх творів "Катерина". Після визволення Т. Г. Шевченко зробився, за його власними словами, одним з найулюбленіших учнів - товарищів Брюлова і близько зійшовся з художником Штернбергом, найталановитим учнем Брюлова. Роки 1840-1847 — найкращі в житті Т. Г. Шевченко. В цей період розцвіло його поетичне дарування. В 1840 році вийшла невелика збірка його віршів під назвою "Кобзар"; в 1842 році вийшли "Гайдамаки" - найбільш великий його твір. В 1843 році Т. Шевченко одержав ступінь вільного художника; в тому ж році, подорожуючи по Малоросії, познайомився з княжною В. Н. Репніною, жінкою доброю і розумною, яка згодом допомогла Т. Шевченко своєю участю, коли він був в засланні. До часу перебування Т. Г. Шевченко у Києві в 1846 році відноситься його зближення з Н. І. Костомаровим. В тому ж році Шевченко ввійшов в Кирило-Мефодіївське братство, яке складалося з молодих людей, що цікавилися розвитком слав'янських народностей, в тому числі і українською.
Учасники цього гуртка, в кількості 10 чоловік, були заарештовані, звинувачені в укладанні політичного суспільства і понесли різні покарання, причому більш за всіх постраждав Т. Г. Шевченко за його нелегальний вірш: він був заслан рядовим до Оренбургського краю з забороною писати і малювати по ІІ.Деять років продовжувалося заслання Т. Г. Шевченко. Орська фортеця, куди спочатку потрапив Шевченко, уявляла собою журливе і безлюдне захолустя. "Всі попередні мої страждання, - каже Шевченко в листі 1847 року, - в зрівнянні з нинішнім становищем були дитячими сльозами. Гірко, нестерпно гірко". Для Т. Г. Шевченка була дуже великим тягарем сувора заборона писати і малювати, але переховуючись від сторонніх, Шевченко ухитряється писати поетичні твори і малювати краєвиди, приймаючи участь в експедиціях по вивченню Аральського моря в 1848-1849 роках при сприянні генерала Обручева і особливо лейтенанта Бутакова. Ця поблажливість дуже скоро стала відома в Петербурзі; Обручев і Бутаков отримали догану, і Т. Шевченко був заслан в нову захолустну трущобу, Новопетровське, з повторенням заборони малювати. В Новопетровському Шевченко пробув з 1850 до 1857 року до звільнення. Звільнення здійснилось у 1857 році завдяки наполегливості графа Ф. П. Толстого і його дружини А. І. Толстої. Важкі роки заслання, у зв'язку з укоріненням в Новопетровському алкоголізму, призвели до швидкого послаблення здоров'я і таланта. Спроба улаштувати сімейне щастя (актриса Реунова, селянка Харитя і Лукер'я) не мали успіху.
В 1859 році Т. Г. Шевченко з'їздив на батьківщину. Тут у нього з'явилась думка придбати собі хату над Дніпром, але оселитися тут йому не судилося: він був тут схоронений. В останні роки Т. Г. Шевченко мало писав і малював. Незадовго до своєї кончини взявся за складання шкільних підручників для народу на малоросійській мові. Помер Т. Г. Шевченко 26-го лютого 1861 року. Великий Кобзар прожив тільки 47 років.
Шевченко - маляр
Т. Г. Шевченко — це настільки багатогранна особистість, котрого можна порівняти наразі що з Леонардо да Вінчі. Коли б Т. Шевченко не став поетом, то прославився на увесь світ як геніальний художник. Малюнки Т. Г. Шевченка мають велике значення для його біографії. Є малюнки, здобуті прямо з оточення поета з хронологічними датами, розподілені по рокам. Малюнки Т. Г. Шевченко в сукупністі свідчать про художні смаки і прагнення Шевченка і складають важливу паралель к його творам. Окрім автобіографічного значення малюнки Шевченка мають історичне значення. Один час поет, за дорученням київської археологічної комісії, змальовував малоросійські пам'ятки старовини в Переяславі, Вербках, Полтаві і ін. Картин Т. Г. Шевченка маслом дуже мало. Судячи з каталогу картин Шевченко в зібранні колекціонера Тарновського (около 300 робіт), знаходяться всього 4 картини Шевченка, писані масляними фарбами - "Катерина", "Кочубей", "Портрет княжни Репніної", "Голова молодої людини".
