{gallery}vustavki/9may{/gallery}
{slider=«70 років Перемога в серцях поколінь»}
Щороку 9 травня ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне з пам’яті людської, не піде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами.Багато років минуло від травня 1945 року. Але і сьогодні подвиг радянських солдат залишається прикладом патріотизму та вірного служіння своєму народу.Війна прийшла на нашу землю підступно, раптово, недільним червневим ранком.Чим далі в історію відходять грізні роки Великої Вітчизняної війни, тим глибше і повніше розкривається перед усім світом титанічний подвиг радянського народу, народу-визволителя.Війну, яка забрала десятки мільйонів життів, не можна нічим виправдати. Український народ був серед тих, хто не лише зазнав великих втрат під час війни, а й віддав багато сил, щоб врятувати світ від нацизму. У лавах Червоної Армії воювало понад 7 мільйонів українців, понад двом тисячам з них за роки війни було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, 29 стали двічі Героями.В лихоліття війни було втягнуто 67 держав, 80 % населення земної кулі. Друга Світова тривала довгих 6 років. Вона пронеслася над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопила простори всіх океанів. У цій війні загинуло близько 60 млн осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто пропав безвісти. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні.
Ми пам’ятаємо всіх, хто став на шляху нацизму. Ми пишаємося рішучістю та єднанням тих, хто протистояв злу і насильству.
Дата Дня Перемо́ги (9 травня) пов'язана з прийняттям капітуляції Німеччини у війні в радянській зоні окупації в передмісті Берліна Карлсхорсті за московським часом. Встановлене указом президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1945 року (ще до підписання) як день «всенародного торжества». День Перемоги супроводжувався урочистими військовими парадами радянської армії на Червоній площі в Москві. День Перемоги також святкувався у деяких країнах Варшавського договору. З 1991 року, після розвалу СРСР, продовжує святкуватися в низці пострадянських країн — Росії, Білорусі, Україні, Казахстані тощо. В українському законодавстві із 2000 до 2015 років визначався як день «торжества безсмертного подвигу народу — переможця над фашизмом, всенародної пам'яті про його боротьбу за свободу і незалежність Батьківщини». У більшості європейських країн День Перемоги в Європі відзначають 8 травня, а в країнах Британської Співдружності — 7 травня.
Молоде покоління має знати та пам’ятати героїчне минуле своєї країни.
24 березня 2015 року Президент України Петро Порошенко видав Указ "Про заходи з відзначення у 2015 році 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни" № 169/2015. Метою цього указу є:
В ході Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років саме на території України відбулися ключові битви за визволення Європи від фашизму.нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни" № 169/2015. Метою цього указу є:
- гідно вшанувати подвиг Українського народу, його визначний внесок у перемогу антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні;
- висловити повагу усім борцям проти нацизму;
- увічнити пам’ять про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни;
- посилити турботу про ветеранів війни, учасників українського визвольного руху цього періоду, жертв нацистських переслідувань;
утвердити спадкоємності традицій воїнів – переможців нацизму та нинішніх захисників Вітчизни, консолідувати суспільство навколо ідеї захисту України.
Указом в Україні встановлюється День пам’яті та примирення, який повинен відзначатися щороку 8 травня.
Визволення України почалося під час Сталінградської битви (листопад 1942 — лютий 1943 р.), яка поклала початок корінному перелому у війні на користь СРСР. Перші населені пункти України в східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 р. Остаточне ж визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня—23 серпня 1943 р.).3 серпня 1943 р. на Бєлгородсько-Харківському напрямку розпочалась наступальна операція під кодовою назвою "Полководець Рум’янцев”.
З 11 серпня 1943 р. п’ять армій Степового фронту ( 53-а генерал-майора І.М. Манагарова, 57–а генерал-лейтенанта М.Д. Гагена, 69-а генерал-лейтенанта В.Д. Крючонкіна, 7-а гвардійська генерал-лейтенанта М.С. Шумілова, 5-а гвардійська танкова армія генерал-лейтенанта П.О. Ротмістрова перейшли у рішучий наступ на Харків з районів міст Чугуєва і Вовчанська. Форсувавши Сіверський Донець, наші війська 13 серпня 1943 р. вийшли до зовнішнього оборонного рубежу німецьких військ. 17 серпня зав’язалися бої на околицях міста.
22 серпня І.С.Конєв дав наказ про нічний штурм ворожих позицій. До середини дня 23 серпня місто Харків було очищене від окупантів.
У вересні-жовтні 1943 р. розгорнулася героїчна битва за Дніпро, уздовж якого німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони («Східний вал»). Кульмінацією битви за Дніпро було визволення від окупантів Києва. Сталін, ігноруючи реальне співвідношення сил, наказав за будь-яку ціну звільнити Київ до річниці Жовтневої революції 1917 р. Ціною величезних людських втрат радянські війська 6 листопада 1943 р. звільнили місто. За визволення столиці України понад 1000 солдатів і офіцерів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
1944 р. радянське командування силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн. осіб, здійснило серію блискучих наступальних операцій, остаточно визволивши територію України. Радянським військам протистояла гітлерівська група армій «Південь» (командувач — генерал-фельдмаршал Е. Манштейн, із березня — генерал В. Модель), яка налічувала 1,8 млн. осіб. Отже, битва за визволення України тривала 22 місяці (див.табл.). Після вигнання ворога з української землі бойові дії перемістилися на територію Центральної та Південно-Східної Європи. Війська 1-го Українського фронту визволяли від гітлерівських загарбників польські землі, а у квітні-травні 1945 р. разом з Білоруськими фронтами провели Празьку операцію, у ході якої був завершений розгром нацистської Німеччини, штурмували Берлін. 2, 3, 4-й Українські фронти взяли участь у звільненні від нацистської окупації Румунії, Угорщини, Болгарії, Югославії, Австрії, Чехословаччини. Війська 2-го Українського фронту брали участь і в розгромі Квантунської армії Японії на Далекому Сході.
За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів радянських воїнів, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації. На території республіки цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств.
Воїни-українці зробили вагомий внесок у перемогу над нацистською Німеччиною та її союзниками. Радянськими бойовими нагородами було відзначено 2,5 млн. осіб. Українцями були маршали С. Тимошенко, Р. Малиновський, А. Єрьоменко, П. Рибалко, С. Руденко, генерали В. Герасименко, П. Жмаченко, К. Москаленко, І. Кириченко та інші. Маршали й генерали українського походження очолювали більше половини з 15 фронтів, які діяли в період боротьби з німецько-фашистськими загарбниками.
У боях за визволення України відзначилися уродженці Харківщини, які за мужність і героїзм були нагороджені орденами і медалями. Серед них звання Героїв Радянського Союзу були удостоєні Борзенко С.О., Мартиненко І.Н., Тасуй Б.Т., Чинков А.Ф., Крамарь С.Т., Пасько М.Ф., Остащенко С.М., Лялін В.К., Штонда Г.Я, Бакулін І.І., Гомоленко М.В., Щербаченко Н.З. Двічі Героями Радянського Союзу стали Недбайло А.К., Слюсаренко З.К. Особисті речі, документи та фотографії Героїв Радянського Союзу, уродженців Харківщини можна побачити на експозиціях та виставках Харківського історичного музею та Національного меморіального комплексу «Висота маршала І.С.Конєва».
На відзнаку мужності й героїзму українського народу, який захищав свою землю від поневолювачів, почесне звання «Місто-герой» було присвоєно містам Київ, Одеса, Керч і Севастополь.
Ми не повинні, не маємо права забути те, що відбулося, якою ціною завойовано мир, чому нам пощастило народитися вільними людьми, кому ми повинні дякувати за це… Велика вдячність усім, хто кував Перемогу, пам’ять про цих людей ми пронесемо у своїх серцях через усе життя. Тож пам’ятаймо про все і про всіх!
{/slider}
{slider=«Героям - ветеранам, воїнам, трудівникам тилу, живим і мертвим присвячується.»}
{youtube}9rvu51Kq-S0{/youtube}
{/slider}
