Булінг (від англ. bullying — залякування, цькування, задирання) — різновид насильства; навмисне, що не має характеру самозахисту і не є санкціонованим нормативно-правовими актами держави, довготривале (повторюване) фізичне чи психологічне насильство з боку індивіда, чи групи, які мають певні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні тощо) стосовно індивіда, і що відбувається переважно в організованих колективах з певною особистою метою (наприклад, бажання заслужити авторитет у бажаних осіб).
Шведський психолог та медик Ханц Лемайн охарактеризував це явище як «психологічний терор». Існує 45 різновидів цькування. Серед них: окрики, спілкування на підвищених тонах, ігнорування, висміювання, соціальна ізоляція, поширення різноманітних чуток, і пліток, наклеп, несправедливі звинувачення тощо.
Фізичний булінг ‑ умисні штовхання, пирхання, стусани, удари, нанесення побоїв, тілесних ушкоджень та ін.
Сексуальний булінг є підвидом фізичного (дії сексуального характеру).
Психологічний булінг ‑ насильство, пов'язане з дією на психіку, що завдає психологічної травми шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість. До цієї форми цькування можна віднести:
- вербальне цькування, де знаряддям слугує голос (образливе ім'я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, дражніння, зведення наклепів, поширення образливих чуток та ін.).
Економічний булінг – крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей жертви, вимагання грошей тощо.
Кібербулінг — пригноблення за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв (пересилання двозначних зображень і фотографій, обзивання, зведення наклепів та ін.).
До адміністративної відповідальності притягуються з 16 років, а до того відповідальність за вчинки дітей несуть їхні батьки. Булінг – штраф 850-3400 грн., громадські роботи від 40 до 100 год. (ст. 173-4 КУпАП).
