23 серпня 2013 року відзначається 70-та річниця визволення міста Харкова від німецько-фашистських загарбників.
23 серпня 1943 Харків був остаточно звільнений від фашистських військ. За словами військового історика Валерія Вохмянін, операція зі звільнення Харкова в серпні 1943-го була дуже важкою - чверть мільйона людей було втрачено за 20 дней.Потері в танках були більше, ніж при взятті Берліна.
- Це була операція на виснаження і знищення. Страшна операція, - каже Валерій Вохмянин. Літо, серпень ... Трупний запах навколо міста - тисячі трупів лежали неприбраними, розкладалися, дихати було нічим. Тіла лежали під завалами будівель, які розбирали всю осінь, зиму, весну ... десяти дивізіям
Степового фронту було присвоєно найменування Харківських. Вважається, що визволенням Харкова завершилася Курська битва. "Для оборони Харкова німецьке командування зосередило сильне угруповання у складі восьми піхотних, двох танкових дивізій, артилерійських частин, багатьох загонів СС, поліції та інших підрозділів ... Гітлер наказав утримати Харків всяку ціну і зажадав від генералів широкого застосування репресій проти солдатів і офіцерів, проявили ознаки боягузтва і небажання битися. "(І.С. Конев. Записки командуючого фронтом, с. 29). Перекидання оперативних резервів, що вироблялася фашистським командуванням в район Харкова, в значній мірі зривалася через безперервних дій радянської авіації та ударів, що наносяться українськими партизанами по ворожих залізничних комунікаціях. У результаті активних дій партизанів сильно знизилася пропускна здатність необхідних противнику магістралей, залізниць і шосейних доріг Київ - Бахмач, Київ - Полтава, Бахмач - Гомель.Побоюючись оточення, в другій половині дня 22 серпня німці почали виводити свої війська, в частині дивізій почалася паніка. Щільний кулеметно-артилерійський вогонь ар'єргарду не дозволяв штурмувати Харків, і щоб не дати боєздатним частинам вермахту піти (а зовсім не потім щоб врятувати те, що німці ще не встигли підірвати), командувач Степовим фронтом Конєв віддав наказ про нічний штурм. 23 серпня в 2 годині ночі почався штурм. До міста увійшли з'єднання 69-х, а потім 7-ий гвардійської армії. Гвардійці 89-й Бєлгородської стрілецької дивізії, прорвавшись по Клочківській вулиці в центральну частину міста, поставили Червоний прапор на будівлі Держпрому.
До світанку війська противника, відчувши загрозу повного оточення, відійшли на південь. До 12 години 23 серпня Харків було повністю очищений від фашистських військ. Велика частина німецького угруповання, що обороняла місто, була знищена. Залишки її відступали, переслідувані радянськими військами, за річки Мерефа і Мжа. Противником в місті була кинута маса бойової техніки. У чотирьох битвах за Харків і за час його дворазової окупації СРСР і Німеччина втратили більше людей, ніж де-небудь ще в історії Другої світової, включаючи Сталінград і Берлін.Історікі стверджують, що Харків не став містом-героєм тому, що Сталін вважав ганьбою для Червоної армії звільнення Харкова лише з третьої спроби. Харків в результаті війни виявився одним з найбільш зруйнованих міст в Європі. Були знищені десятки пам'яток архітектури, вивезені до Німеччини численні художні цінності, зокрема картини і гравюри Рубенса, Веласкеса, Дюрера, Ван Дейка з художнього музею. Німці при відступі в 1943 році не змогли підірвати залізобетонний Держпром, а в Будинку проектів (зараз нова будівля університету) були знищені всі перекриття та повністю зруйновано крило, звернене до зоопарку. Не підлягали відновленню перший в світі Палац піонерів, Центральний будинок РСЧА, Пасаж і вся забудова спуску Халтуріна і багато інших районів міста. Загальний збиток місту склав 33,5 мільярда рублів. Західні експерти передбачали, що на відновлення міста знадобиться 50 років. Пустирі та руїни на місці зруйнованих кварталів нагадували про війну до середини 1960-х років.
